КНИГА ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ ЗАРІЧАНСЬКОЇ ГРОМАДИ
Ця Книга створена як знак поваги та безмежної вдячності нашим захисникам-землякам, які загинули захищаючи Батьківщину.
Кожен з них, кожне ім’я в цій Книзі є символом сміливості, відданості та патріотизму. Вони віддали найцінніше - своє майбутнє - заради того, щоб ми могли жити в мирі та безпеці. Ці герої завжди будуть в наших серцях, нагадуючи нам про важливість оберігання миру та єдності.
Лахновський Олексій Сергійович 
Народився 03.09.1995 року в селі Тавричанка Каховського району Херсонської області.
До лав ЗСУ пішов добровільно з перших днів війни.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі у червні 2022 року Президент України нагородив ОЛЕКСІЯ ЛАХНОВСЬКОГО медаллю «Захиснику Вітчизни».
Загинув воїн 14.10.2023 року при виконанні бойового завдання в селі Новоданилівка Херсонської області.
Олексію назавжди залишиться 28…
Крюков Денис Володимирович
Народився 1 липня 1996 року в с.Вільхуватка Великобурлуцького району Харківської області.
У жовтні 2016 року був призваний на військову службу в Іршавський РВК у військову частину А3730 на посаду водія-електрика. У 2018 році демобілізований.
З 18 березня 2022 року Крюков Денис проходив службу в частині А0807.
Старший солдат, старший вогнеметник вогнеметного взводу вогнеметної роти вогнеметного батальйону гідно та самовіддано виконував свій військовий обов’язок.
02 жовтня 2022 року в одному з запеклих боїв отримав вогнепальне поранення лівого передпліччя. Після лікування продовжив службу в лавах ЗСУ.
15 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини Денис був важко поранений. Госпіталізований спочатку до Сумського госпіталю, згодом переведений до головного військового шпиталю Києва. Та врятувати життя лікарям було не під силу.
20 серпня 2024 року мужній захисник України Крюков Денис Володимирович поповнив лави небесного війська.
Борис Іван Іванович
Народився 05 жовтня 2000 року в селі Заріччя. Був старшою дитиною в сімʼї.
Мобілізації юнак не підлягав. Ні за віком, ні як опікун. Та з першого дня повномасштабної війни виявив бажання йти на передову. Його відмовляли, просили не йти, адже потрібен вдома, своїм підопічним. Не дослухався.
І вже 1 березня 2022 року добровільно пішов в ТЦК та СП і став на захист рідної країни. Проходив службу у військовій частині А 1556.
З 29 серпня 2022 року Іван перестав виходити на звʼязок, з того часу вважався зниклим безвісти.
Після проведених експертиз виявилось, що солдат БОРИС Іван, номер обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону військової частини А 1556,
загинув 29.08.2022 року під час наступальних дій поблизу населених пунктів Нововознесенськ та Миролюбівка Херсонської області. Був похований як невідомий солдат на кладовищі у м. Дніпрі.
Лише через рік і сім місяців тіло Захисника вдалося доправити в рідне село.
Йому навіки 22…
Скоблей Іван Євгенович
Народився і проживав у селі Гребля. У мирному житті він - висококваліфікований столяр, відповідальний працівник Греблянської гімназії, чуйний чоловік, люблячий батько, надійний друг, гарний господар.
З перших днів війни змінив професію на військову: з честю виконував обовʼязки стрільця-помічника гранатометника військової частини А 7124.
Побратими згадують, що Іван Євгенович був справжнім воїном, вірним другом, людиною слова та мужності, зразком незламності та вірності своїй країні.
Для нього справедливість і честь були завжди на першому місці. З честю боронив Україну, мріяв про Перемогу і робив усе для того, щоб гідно протистояти ворогу.
Він сміливо йшов попереду на найгарячіші позиції і вів за собою бійців. За хоробрість та мужність головний сержант СКОБЛЕЙ Іван Євгенович неодноразово був відзначений нагородами.
Та в квітні 2025-го у великій битві за Україну на Сумщині його душа полинула у засвіти…
Лецак Іван Іванович
Народився 24 березня 1982 року в селі Гребля. Батько був військовим, тому сімʼя проживала в м. Мукачеві.
Закінчив Мукачівську середню школу № 13, здобув юридичну освіту в УЖНУ. Працював за спеціальністю в місті Мукачеві. Після смерті батька в 2011 році проживав у рідному селі Гребля.
Після вторгнення ворога на нашу землю син військового не зміг стояти осторонь і в перші дні війни вступив у територіальну оборону, куди йшли найсміливіші та найвідданіші.
Добровільно став на військову службу 22 квітня 2022 року за призовом по мобілізації Першим відділом Хустського РТЦК та СП.
Був навідником кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецької роти окремого стрілецького батальйону.
Відданий Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув під час виконання бойового завдання 03 лютого 2023 року в районі н.п. Іванівське Бахмутської територіальної громади Донецької області.
Тіло воїна ідентифіковано за результатами ДНК 27.10.2023 року.
Матіко Михайло Іванович
Народився 16 жовтня 1982 року в с. Вільхівка Іршавського району Закарпатської області.
На службу в ЗСУ Михайло був призваний 08.09.2023 року. Сумлінно виконував свій військовий обов’язок, мав велике бажання захищати рідну Батьківщину.
09.11.2023 року старший сержант МАТІКО Михайло отримав поранення під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань у складі військової частини А4355 в районі населеного пункту Бахмут.
Внаслідок тяжких поранень, які виявилися несумісні з життям, на 41-му році життя Герой поповнив лави небесного війська…
У полеглого воїна залишилася мама, яка проводжає в засвіти вже другого синочка.
Кормош Михайло Іванович
В бою за незалежність нашої держави загинув солдат протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону КОРМОШ МИХАЙЛО, 2000 року народження, житель села Вільхівки.
На військову службу по мобілізації МИХАЙЛО призваний 12.01.2023 року.
Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обовʼязок в бою за Україну, її незалежність, загинув 06.11.2023 року поблизу населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області, отримавши ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків.
МИХАЙЛО був справжнім сином України, справжнім воїном-захисником, сином, братом, другом.
На жаль, Захисник так і не встиг створити сімʼю та подарувати світові дітей…
Через два тижні йому мало виповнитися всього 23 роки.
І назавжди залишиться 23.
Кинів Михайло Михайлович
Кинів Михайло Михайлович народився 15 жовтня 1991 року в с.Заріччя, навчався в Зарічанській ЗОШ І-ІІ ступенів та Сілецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів.
З червня 2016 по листопад 2017 року проходив строкову військову службу, у грудні 2023 року призваний на службу в ЗСУ, службу проходив у військовій частині А1556, а згодом був зарахований до тимчасового прибулого особового складу військової частини А7018.
Цубера Михайло Михайлович
ЦУБЕРА МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ, старший стрілець-оператор гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув МИХАЙЛО в населеному пункті Лобкове Запорізької області 07 червня 2023 року.
13 червня труну з тілом МИХАЙЛА привезли в рідне село Вільхівку.
Білак Ярослав Володимирович
Народився Білак Ярослав 16.12.1983 року в м.Іршаві, навчався в Іршавській загальноосвітній школі № 2, після її закінчення - в Білківському ПТУ.
З 2009 року проживав у селі Гребля разом з дружиною Ерікою.
В лавах ЗСУ - з вересня 2022 року, воював в найгарячіших точках під Бахмутом.
В Героя залишились мама, дружина та брат, який теж воює в лавах ЗСУ.
Загинув захисник 31 березня 2023 року під час бойових дій в Запоріжжі.Військову службу у ЗСУ Ярослав проходив з серпня 2022 року. На жаль, 07 квітня він Героєм назавжди повернувся в рідне село Греблю.
