ЖИТЕЛІ ЗАРІЧАНСЬКОЇ ГРОМАДИ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ

Дата: 11.04.2024 10:12

Кількість переглядів: 123

ЖИТЕЛІ ЗАРІЧАНСЬКОЇ ГРОМАДИ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ

В останню земну дорогу провели земляки Героя, жителя Вільхівки МАТІКА Михайла, навколішки, з квітами та прапорами.

Віддати шану старшому сержанту МАТІКОВІ Михайлу прийшли рідні, друзі, представники місцевої влади, бойові побратими, однокласники, вчителі та учні Вільхівського ліцею, просто небайдужі жителі громади, бо кожен розуміє: саме таким Героям, як Михайло, ми завдячуємо тим, що спимо у теплих постелях, у рідних домівках, радіємо кожному новому світанку.

Востаннє зустріла в рідній домівці свого сина найрідніша людина - МАМА.

Від дому Героя колона вирушила до Вільхівського греко-католицького храму, де відбувся чин похорону.
Після спільної молитви траурна процесія вирушила до місця останнього спочинку захисника України – на сільське кладовище.

Сльози, біль, горе…
Сказані в розпачі щемливі мамині слова «з ким я тепер буду?» розривають гучні постріли почесної варти та звуки Державного Гімну. Військові знімають жовто-синій стяг, яким була покрита домовина. Як символ держави, якій вірно й до останнього подиху служив старший сержант МАТІКО Михайло, передають прапор та нагороду мамі Героя.

Спогадами про свого учня ділиться його класний керівник КОРМОШ Марія Михайлівна:
,, Пригадую шкільні роки...Мені дуже важко говорити про Михайла в минулому часі; сльози навертаються на очі. Я, колишній класний керівник, у такому поважному віці прощаюся зі своїм учнем. Пригадую і можу сказати про нього хороше. Міша був старанним та розумним хлопчиною. Він був
спокійним, добрим та щирим, однокласники його любили та поважали. А понад усе мені запам'яталися слова ( на відкритій виховній годині) про маму, яку він дуже любив. А зараз він її покинув і більше ніколи їй цього не скаже. А я скажу від себе : ,, Спасибі за СИНА. Низький уклін Вам, МАМО!" Ці прокляті орки забирають дітей від батьків. Для них нічого немає святого. Наостанок я можу тільки сказати:,, Спи спокійно, Михайлику! Ти віддав життя за нас, живих, за майбутнє України. Я пишаюся тобою, буду пам'ятати і згадувати тебе, доки житиму."

КОРМОШ Олександр, один із засновників ковальської майстерні «БК»: «Михайло МАТІКО працював у нас пʼять років. Всі колеги його любили і поважали; трудолюбивий і невідмовний, з тонким почуттям гумору. Мав плани на майбутнє».

Дуже шкода, що відходять у вічність найкращі..

Висловлюємо щирі співчуття Мамі, рідним та близьким Героя!
Вся громада розділяє ваш біль. Вічна пам’ять воїнові МИХАЙЛУ! Спочивай з
миром, Герою!